Капітан 1 рангу Степан Яким’як: Ступінь ураження російського корабля «Іван Хурс» — «виведений з ладу» «/>

Увечері 24 травня міноборони рф повідомило про те, що близько 5:30 Збройні Сили України «здійснили марну спробу атакувати трьома безпілотними швидкохідними катерами» корабель «Іван Хурс». За словами військового керівництва росії, розвідувальне судно виконувало завдання із забезпечення безпеки функціонування газових трубопроводів «у виключній економічній зоні Турецької Республіки» у 140 км на північний схід протоки Босфор. Наостанок безапеляційно заявлялося, що всі катери «знищені вогнем зі штатного озброєння російського корабля», що нібито підтверджувало відео із ураженням одного з безпілотників.

Але за добу, ймовірно, насолодившись безпричинним тріумфуванням ворога, Міністерство оборони України продемонструвало відео «романтичної зустрічі» нашого надводного дрона із кораблем-розвідником.

«Коли російський розвідувальний корабель „Іван Хурс“ зустрів український безпілотник. Дійсно, ідеальна пара!», — супроводило МОУ таким підписом відеоролик.

Українське відео спростовує офіційну версію противника, що «Іван Хурс» не постраждав, адже кадри обриваються лише після наближення дрона до лівої корми корабля. Судячи з потужного вибуху підбитого катера, інший, не знищений, мав би спричинити розвідувальному судну чимало шкоди.

На наше прохання про бойові можливості «Івана Хурса» та його значення для чорноморського флоту рф читачам АрміяInform розповів начальник кафедри Військово-Морських Сил Національного університету оборони України імені Івана Черняховського капітан 1 рангу Степан Яким’як.

— Цей корабель передбачався не для чорноморського флоту, а для тихоокеанського, — розповів Степан Яким’як. — Але у 2017 році в Чорному морі затонув російський розвідувальний корабель «Лиман», коли стояв на якорі біля Босфора, і в нього заїхало судно з вівцями. Тому було ухвалене рішення про переведення «Івана Хурса» до складу чорноморського флоту.

За словами Степана Володимировича, корабель «Іван Хурс», який росіяни називають «судном зв’язку», насправді важливий об’єкт: найновітніший розвідувальний корабель російської федерації із найкращим розвідувальним озброєнням — всі види радіоелектронної розвідки і радіорозвідки на усіх можливих каналах. Він може чути переговори і в Чорному, і в Середземному морі.

— Від початку широкомасштабного вторгнення «Іван Хурс» брав активну участь у війні, — розповідає Степан Яким’як. — Залучався до ведення розвідки в різних районах Чорного моря, виконував широкий спектр розвідувальних завдань. Зокрема, ми спостерігали, що він періодично виходив у район між островом Зміїний і Одеським газовим родовищем.

Розвідувальний корабель «Іван Хурс» може понад місяць перебувати в автономному плаванні, тож він тривалий час забезпечував виявлення наших сил на морі та на узбережжі, прослуховував радіолокаційні станції ВМС, а також нашої протиповітряної оборони тощо.

— Це традиційне завдання для розвідувальних кораблів, — розповідає Степан Яким’як. — Прослуховування радіоканалів, виявлення активних станцій, і така розвідка завжди діє у комплексі: є певні берегові системи та центри, отакі корабельні елементи, а також космічні, повітряні. Кораблі класу «Івана Хурса» важливі для того, щоби розвідувальна інформація ставала достовірною. Їхня роль важлива, тому що вони розгортаються безпосередньо в потрібних районах, чого не можуть зробити берегові чи повітряні засоби.

За словами начальника кафедри ВМС Національного університету оборони України, розвідник «Іван Хурс» діяв у північно-західній частині Чорного моря, від лінії гирла Дуная до мису Сарич у Криму — районі, який російська федерація оголосила закритим після вторгнення. І від цього корабля залежало 40-60 відсотків успіху виявлення цілей у складі наших сил у районі бойових дій.

— Там є й інші російські розвідувальні кораблі, але вони старіші, мають низький моторесурс та менші спроможності щодо засобів розвідки, — говорить Степан Яким’як. — Тому у випадку виведення з ладу цього ключового корабля противник втрачає ці суттєві 40-60 відсотків достовірності інформації, яку дає комплексна система розвідки.

Окрім стеження за нашими силами, судячи з місця атаки на корабель біля Босфору, він міг стежити за активністю Румунії, Туреччини та інших країн НАТО в Чорному морі, а також за цивільним судноплавством.

Щодо атаки на «Івана Хурса», то, за словами Степана Яким’яка, вона не могла зустріти серйозного спротиву, тому що розвідувальні кораблі мають легке озброєння і зазвичай виконують свої завдання в безпечних районах. Але уникаючи районів досяжності нашого «Нептуна», росіяни прорахувалися із атакою безпілотників.

На зображення зверху: 1) кадр вибуху нашого надводного дрона; 2) кадр наближення іншого дрона до російського корабля.

— До речі, підкреслюю, що «Іван Хурс» є законною ціллю для наших сил, де б він не був, тому що це корабель чорноморського флоту, — говорить військово-морський експерт. — За міжнародним правом, ми повинні лише гарантувати безпеку інших суден, які можуть перебувати поряд із ним під час атаки.

Степан Володимирович пояснює, що росіяни намагаються прикритися терміном «виключної економічної зони» Туреччини, але перебування в ній не захищає корабель від атаки, адже це води, які називаються «відкрите море», тобто акваторія за межами територіальних морів держав — 200 морських миль від узбережжя, де бойові дії дійсно були б незаконними.

Щодо пошкоджень, яких теоретично міг зазнати російський корабель, судячи з опублікованих відео, то Степан Яким’як вважає, що вони можуть бути значними: потужність вибуху знищеного катера плюс місце удару іншого безпілотника передбачають виведення судна з ладу.

— Влучили в кормову частину лівого борту, — аналізує Степан Володимирович. — Там на глибині 1,5-2 метри розташований один із валоприводів гвинта. Це навіть гірше для росіян, ніж сам гвинт. Валоприводи обох гвинтів — це такі спеціальні стрижні, які йдуть до машинного відділення, і вони складні у виготовленні й точно налаштовані, щоб не було вібрації тощо. Якщо його хоча б трохи зігнути, то це приводить до того, що ця валолінія стає взагалі непридатною для використання.

Крім того, про те, що могли бути серйозно пошкоджені обидві валоприводи (та гвинти), говорять і дані міжнародної інформаційної системи трафіку суден, яка показує рух у режимі реального часу. За словами Степана Яким’яка, ця глобальна система після атаки показувала швидкість «Івана Хурса» близько 0,8 вузла.

— Грубо кажучи, вій йшов зі швидкістю менше ніж два кілометри на годину, при його штатній швидкості щонайменше 12 вузлів — на бойовому чи навіть на економічному ході, — зауважує Степан Володимирович. — Значить, пошкодження дуже серйозні.

Ймовірне фото з пошкодженнями «Івана Хурса», яка поширюють проросійські телеграм-канали

Експерт зазначає, що при розрахунковій масі вибухівки у 50-70 кілограмів удар безпосередньо в борт корабля може створити пробоїну діаметром близько метра чи більше. Якщо в них там відпрацьована боротьба за живучість судна, то, у принципі, екіпаж міг якось загерметизувати кормовий відсік та таким мінімальним ходом добратися до району базування на ремонт.

— Судячи з усього, що відомо на цей момент, ступінь ураження можна оцінити як «виведений з ладу», — говорить Степан Яким’як. — Тобто корабель може бути не знищеним, але він на тижні чи місяці виходить із бойового складу, не використовується для бойових завдань, а це напруга для інших сил.

Олександр Козубенко

Кореспондент АрміяInform

Джерело